Пам’ятка платника Єдиного Податку

Якщо, Ви обрали Спрощену систему оподаткування та являєтесь платником Єдиного податку ця пам’ятка буде корисною та пізнавальною.

Відповідно до ПК України За максимальним обсягом річних доходів та кількістю найманих працівників платники єдиного податку (далі - ЄП) поділяються на 4 групи:

1 група (ФОП): 300 000 грн., кількість найманих працівників: 0.

2 група (ФОП): 150 0000 грн., кількість найманих працівників: 10.

3 група (ФОП+ЮО): 200 00000 грн., кількість найманих працівників: необмежена.

4 група (с/г виробники): 75 % (частка с/г виробництва).

Ставки ЄП:

1, 2 група: Фіксовані –

до 10 % розміру мін. з/п;

до 20 % розміру мін. з/п.

3 група: Відсоткові –

Платники ПДВ: 2% доходу + ПДВ;

Не платники ПДВ:  4% доходу.

Податковий (звітний період)

Звітний період починається з першого числа першого місяця звітного періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця звітного періоду.

Для 1, 2 групи: Календарний рік, для 3 групи: Календарний квартал.

Звітність:

Платники ЄП 1, 2 групи та 3 група (ФОП), які не є платниками ПДВ, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Зверніть увагу – при внесенні змін, виправленні помилок, потрібно зачеркнути неправильну суму, написати поруч правильну та поставити свій підпис. Якщо, така вимога не дотримується – штрафу не уникнути.

Платники ЄП 1 та 2 групи подають до контролюючого органу податкову Декларацію платника ЄП щорічно, 3 група (ФОП) – щоквартально. Важливо дотримуватись строків подачі Декларації!

Форми податкових декларацій встановлені в  Наказі Мінфін від 19.06.2015 № 578.

Реєстратори розрахункових операцій (далі - РРО) для 1 групи не застосовуються. Платники ЄП 2 групи (з 1 січня 2016 р.) та 3 (ФОП) групи (з 1 липня 2015 р.) застосовують РРО у разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1 000 000 грн.

Важливо пам’ятати, що РРО застосовують при роботі з готівкою (готівкові розрахунки).

Не забувайте, подавати Звіт про використання РРО та використання розрахункових книжок за Формою № ЗВР-1. Звіт подається щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. При подачі звітності за останній місяць календарного року разом з цим слід подати ще й періодичні звіти (звіт фіскальної пам’яті за будь який період часу з початку експлуатації РРО, який складається в кінці останнього звітного року – 31 грудня за весь минулий рік), за минулий календарний рік, надруковані на всіх зареєстрованих РРО.

Строки сплати:

За місцем податкової адреси платники податку сплачують ЄП:

1, 2 група: шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

3 група: протягом 10 кал. днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Відповідальність:

Несплата (неперерахування) ФОП-ом авансових внесків ЄП в порядку та у визначені строки, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 % ставки ЄП, обраної платником ЄП.

За   неподання,   несвоєчасне  подання,  подання  не  за встановленою  формою  звітності по ЄСВ- штраф в розмірі 10 неоподатковуваних   мінімумів   доходів  громадян  за  кожне  таке неподання,  несвоєчасне  подання  або  подання  не за встановленою формою.

За   несплату  (неперерахування)  або  несвоєчасну  сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ накладається  штраф  у розмірі 20 % своєчасно не сплачених сум.

Гроші в борг за розпискою

В умовах нашої нинішньої фінансової ситуації, поширеною стала практика отримання грошей у позику за розпискою без підписання договору позики. 

Чи вважається така розписка підтвердженням укладення договору? 

Чи можна передати гроші за розпискою під проценти?

Відповідно до ЦКУ за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язуються повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку саму кількість речей того самого роду та такої самої якості.

Цивільне законодавство вимагає, аби договір був укладений письмово у 2-ох випадках:

1)Якщо сума позики не менше як у 10 разів перевищує НМДГ (170 грн. і більше);

2)Коли позикодавець- ЮО.

Розписка про отримання в борг грошових коштів – документ, який боржник видає кредитору за договором позики після отримання коштів. Вона підтверджує не лише факт укладання та зміст умов договору, але й факт передання грошової суми позичальнику.

Передання грошей може не збігатися з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт. Однак, боржник видає кредитору розписку лише після отримання коштів. Тому, будь-яка обіцянка позикодавця надати позику в майбутньому не має юридичного значення, оскільки саме факт передання коштів повинен бути підтверджений розпискою позичальника.

Отже, розписка, свідчить про дотримання письмової форми договору позики.

Проте, не будь-яка розписка підтверджує укладення договору позики, а лише та, яка засвідчує факт отримання грошових коштів у борг і містить умови про їх повернення.

Тобто в розписці варто вказувати:

1) суму позичених коштів;

2) дату їхнього отримання;

3) умови надання;

4) обов'язок повернення коштів;

5) підпис позичальника.

Якщо ж у ній відсутня умова щодо обов'язку повернення коштів – ця розписка не буде доказом укладення договору позики. Такі висновки висвітлені в Постанові ВСУ від 13.05.2015 р. у справі № 6-144цс15^3.

Що стосується отримання процентів за користування грошовими коштами, то таке право наявне у позикодавця. Проте, є 2 імперативних випадки (сторони навіть за своїм погодженням їх не зможуть змінити), коли договір позики вважається безпроцентним, а саме:

1)  Коли договір укладений між ФО на суму, яка не перевищує 50 НСДГ (850 грн) і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б з однією стороною

2) Коли передано речі, визначені родовими ознаками

Варто пам'ятати, що плата за користування позикою встановлюється у формі процентів від суми позики, тому встановлення сторонами плати у твердій валюті буде неправомірним.

 Отже, як і боржнику так і кредитору, варто сумлінно поставитись до оформлення розписки, так як це зменшить ризик втрати грошей майбутньому.

Етапи проведення «спрощеної» процедури банкрутства

На сьогодні існує декілька варіантів процедури банкрутства: загальна та спрощена (лише за рішенням власника на підставі ст.95 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на відмінну від минулої редакції закону, який також передбачав спрощену процедуру банкрутства відсутнього божника).

На перший погляд, так звана «спрощена» процедура може здатися кращим варіантом для власника підприємства припинити свою діяльність, адже вона дозволяє оминути деякі етапи загальної процедури, ліквідувати його у стисліші строки. Однак, аналізуючи практику, не можна не звернути увагу на існування цілого ряду помилок, зокрема, невідповідність норм законодавства встановленій процедурі та інших питань, які підкреслюють складність процедури ліквідації для власника підприємства.

Перед поданням позову до господарського суду для порушення справи про банкрутство, боржник, не повинен забувати, про дотримання загального порядку ліквідації юридичної особи.

Щоб правильно провести відповідну процедуру, найкраще її розділити у кілька етапів, а саме:

1.Прийняття рішення про ліквідацію ЮО.

Вже на першому етапі власнику потрібно звернути увагу на порядок прийняття відповідного рішення враховуючи організаційно-правову форму господарського товариства.

Приватне підприємство: Рішення приймається власником, оформляється рішенням, розпорядженням або наказом підприємства.

ТзОВ,ТзДВ, Повне та Командитне товариства: Рішення приймається зборами учасників, оформлюється протоколом зборів учасників.

Акціонерне товариство: Рішення приймається зборами акціонерів, оформлюється протоколом загальних зборів акціонерів.

Окрім рішення про ліквідацію в протоколі слід вирішити питання про:

а) обрання ліквідаційної комісії;

б) строк, порядок, заявлення вимог кредиторами  (не менше ніж 2 міс. з дня публікації повідомлення про припинення ЮО);

в) затвердження порядку, строків ліквідації (не менше ніж 2 міс., з врахуванням часу, який необхідний для задоволення вимог кредиторів):

г) порядок затвердження ліквідаційного балансу;

д) інші питання. 

2.Внесення запису до ЄДР ЮО та ФО-П, про те, що ЮО перебуває в процесі припинення.

Згідно зі ст. 34 ЗУ «Про державну реєстрацію ЮО та ФО-П», необхідно подати  державному реєстратору (рекомендованим листом з описом вкладенням) нотаріально засвідчену копію рішення щодо припинення ЮО.

Слід нагадати, державний ресторатор не має права вимагати інші документи, не передбачені Законом. За відсутності підстав для залишення документів без розгляду, державний ресторатор вносить до ЄДР запис щодо припинення ЮО.

3. Публікація оголошення про ліквідацію у офіційному друкованому ЗМІ.

Відповідно до ЗУ "Про державну реєстрацію ЮО та ФО-П» повідомлення про  внесення  запису до ЄДР щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, про припинення  юридичної особи оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої  влади, що  реалізує  державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних  осіб  -  підприємців.

З цього моменту юридичні особі забороняється:

а) проводити державну реєстрацію змін до установчих документів;

б) вносити зміни до ЄДР про відокремлені підрозділи, крім відомостей про їх закриття;

в) проводити державну реєстрацію юридичної особи, засновником (учасником) якої є юридична особа, щодо якої прийнято рішення щодо припинення.

4. Зняття з обліку в органах ДФС і ПФУ та закриття всіх банківських рахунків.

Протягом 3-ох днів з дня внесення відомостей в ЄДР юридична особа-платник податку повинна подати в органи державної фіскальної служби у якій він перебуває на обліку вичерпний перелік документів, а саме: заяву про припинення платника податків за ф.8-ОПП; копію розпорядчого документа (рішення) про припинення; копію розпорядчого документа про утворення комісії з припинення (ліквідаційної комісії).

Органи пенсійного фонду та фіскальної служби призначають та розпочинають документальну позапланову перевірку у строк протягом 10-ти робочих днів з дати  публікації повідомлення про рішення про ліквідацію. Як показує практика, органи фіскальної служби та пенсійного фонду строків не дотримуються.

5. Проведення інвентаризації, оцінки майна юридичної особи, складання ліквідаційного балансу.

Наказом Міністерства фінансів «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов’язань» від 02.09.2014 № 879 передбачений обов’язок власника провести інвентаризацію в період та в порядку визначений даним документом. Варто нагадати, що цю процедуру слід проводити перед складанням проміжного ліквід.балансу.

Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів, зобов’язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, який затверджується керівником підприємства протягом 5 робочих днів після завершення інвентаризації. Результати відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності того звітного періоду, у якому закінчена інвентаризація.

Що стосується процедури оцінки майна, то вона є також обов’язковою згідно з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», так як майно — одне із джерел погашення боргів перед кредиторами. За результатами оцінки виноситься звіт( акт оцінки майна).

Наступним кроком є проміжний ліквідаційний баланс.

Згідно з ст. 111 ЦК України  він складається ліквідаційною комісією та повинен містити відомості про склад майна ЮО, Перелік вимог кредиторів та результати їх розгляду.

Майнові претензії задовольняються з майна ЮО, що ліквідується. Якщо вартості майна не достатньо - ліквідатор (ліквідаційна комісія) звертається до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.

Подання такої заяви і буде наступним 6-тим етапом спрощеної процедури банкрутства.

7. Порушення справи про банкрутство.

Господарський суд за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство виносить постанову про визнання божника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру та призначає ліквідатора. Суд може покласти обов’язки ліквідатора на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від того чи наявна в нього ліцензія. Вирішення питання про визнання банкрутом здійснюється у судовому засіданні, яке проводиться не пізніше 14-ти днів після порушення провадження у справі.

8. Залучення кредиторів до судового процесу.

Протягом 1 міс. з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання банкрутом на офіційному сайті ВГСУ, кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника. Строк поновленню не підлягає. Особи, які заявили свої вимоги після закінчення строку, або які взагалі не заявлені, не є конкурсними кредиторами, та погашаються в 6-ту чергу.

9. Винесення господарським судом постанови про затвердження ліквідаційного балансу.

Підводячи підсумки, можна зазначити, що спрощена процедура має як і переваги, так і недоліки. Тому, вибираючи процедуру банкрутства, власнику слід кілька разів подумати, який спосіб буде вигідним саме для нього.

Порядок отримання посвідки на постійне місце проживання (ПМП) в Україні

Іноземцю, особі без громадянства, яка виявили бажання отримати Посвідку на постійне місце проживання (ПМП) в Україні слід розуміти всю процедуру її оформлення. Будьте обережні, на сьогоднішній день набирають обертів афери з підробленими документами, які пропонують отримати послуги в нереально короткі строки та за низькими цінами. Для Вас, результати такої співпраці можуть бути плачевними.

Посвідка на постійне місце проживання в Україні – документ, який підтверджує право іноземця, особи без громадянства (особи які іммігрували в Україну на постійне місце проживання або після припинення громадянства України залишилась постійно проживати на її території) на постійне проживання в країні.

Етапи отримання ПМП:

1.Підготовка необхідних документів.

Посвідка видається на підставі дозволу на імміграцію, який надається для певних категорії громадян, відповідно до ЗУ «Про імміграцію». Як правило, дозвіл на імміграцію оформлюється одночасно з Посвідкою. Однак, якщо особа постійно проживає за межами України, для в’їзду необхідно спочатку отримати дозвіл на імміграцію. Після чого дипломатичне представництво або консульська установа України за її зверненням оформляє імміграційну візу, яка дійсна протягом 1-го року з дня її оформлення.

Зокрема, в межах квоти імміграції надається КМУ:

1) діячам науки та культури;

2) висококваліфікованим спеціалістам і робітникам, яких гостро потребує економіка України

3) особам, які інвестували в економіку України не менше 100 тисяч доларів США

4) повнорідні брати чи сестри, дід чи баба, онук чи внучка громадян України

5) особи, які раніше були громадянами України

6) батькам,  чоловікам (дружинам) іммігранта та й      ого неповнолітнім дітям

8) особам, які безперервно проживали протягом 3-рьох років з дня встановлення їм статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, на території України

Дозвіл поза квотою надається:

1) одному з подружжя, який перебуває у шлюбі понад 2 роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України

2) особам які перебувають під опікую чи піклуванням або піклувальникам, опікунам громадянам України

3) особам, які мають право на набуття громадянства України за

територіальним походженням;

4) особам, імміграція яких становить державний інтерес для

України;

5) закордонним українцям, подружжям закордонних українців,

їх дітям у разі їх спільного в'їзду та перебування на території

України.

2.Звернення до ДМС та видача ПМП.

Далі, протягом дії дозволу на імміграцію (1 рік), іноземець або особа без громадянства звертається до органів ДМС за місцем проживання та подає необхідні документи:

•    Заява на отримання ПМП;

•    Паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, та його копія;

•    Засвідчений переклад українською мовою паспортний документ іноземця або документу, що посвідчує особу без громадянства;

•    Копія рішення про надання дозволу на імміграцію;

•    Квитанція про сплату держ.мита;

•    Квитанція про сплату послуги;

•    4 фото розміром 3.5х4.5;

•    Копія довідки про присвоєння індикаційного номера.

За дану послугу, Ви сплачуєте – 52 грн.49 коп., та Держ.мито – 85 грн.

Від сплати Держ.мита звільняються:

•    Постраждалі внаслідок ЧАЕС 1 та 2 категорії;

•    Інваліди ВВ війни та сім’ї воїнів, які загинули чи пропали безвісти і прирівняні до них особи;

•    Інваліди I, II групи.

Протягом 7-ми днів начальником ДМС приймається рішення про видачу або відмову у видачі Посвідки.

Переваги отримання ПМП:

•    Видається при досягненні 16-ти річного віку, при виняткових випадках до 16-ти річного віку за наявності нотаріально засвідченої згоди обох батьків;

•    Не потрібно отримувати дозвіл на працевлаштування в Україні;

•    Термін дії не обмежений;

•    Безперешкодний в’їзд на територію України без візи;

•    Не обмежений термін перебування при короткостроковому перебуванні на території України (90 днів з 180 з дати першого в’їзду);

•    Позбавляє від витрат передбачених для осіб, які в’їжджають на територію України (медична страховка, консульський збір, тощо);

•        Підлягає обміну лише при досягненні 25-ти або 45-ти річного віку.

Що потрібно знати при добровільній ліквідації підприємства?

Відповідно до ГКУ ліквідація господарського товариства провадиться за рішенням власника (добровільна ліквідація) або за рішенням суду (примусова ліквідація).

Добровільна ліквідація здійснюється з багатьох суб’єктивних причин. На практиці цей шлях застосовується у випадку, коли компанією вже втрачена прибутковість, майбутнє функціонування компанії обтяжується рядом суб'єктивних факторів, досягненні завдання, які були поставленні для підприємства.

Перш за все, щоб почати процедуру добровільної ліквідації підприємства  власникам (учасникам, акціонерам) потрібно прийняти та ухвалити рішення про таку ліквідацію. Як правило, оформлюється відповідне рішення протоколом на загальних зборах учасників. У протоколі зазначають:  кількість учасників, порядок денний та результати розгляду питань, також оформлюється рішення про призначення ліквідаційної комісії або ліквідатора, повноваження та порядок прийняття рішень.

Далі, учасники протягом 3-ох днів, письмово зобов’язанні подати Державній реєстраційній службі документи:

● рішення про проведення ліквідації;

● довіреність представника (керівник і сам може подавати документи);

Далі, впродовж 3-рьох днів власник підприємства зобов’язаний направити повідомлення про його ліквідацію в органи ДФС і ПФУ та закрити всі банківські рахунки, крім одного, який буде використовуватись при ліквідаційній процедурі з його подальшим закриттям після погашення всіх вимог кредиторів. У ДФС подаються документи:

● форма 8-ОПП;

● форма 4-ОПП (якщо вона наявна);

● копія протоколу, яким встановлено рішення про ліквідацію;

● копія протоколу, яким встановлено ліквідаційну комісію (ліквідатора).

Законодавством  України встановлено, що власник зобов’язаний провести інвентаризацію та оцінку майна компанії. За результатами оцінки виноситься звіт про оцінку майна (акт оцінки майна), інвентаризації - протокол, який підписується власником товариства протягом 5-ти робочих днів після завершення інвентаризації.

Якщо – наявна кількість активів достатня для погашення заборгованості ( це стосується і заборгованості перед державними органами ) – власник може приступати до ліквідації товариства. В іншому випадку господарське товариство зобов’язане  пройти процедуру банкрутства.

В обов’язки ліквідаційної комісії (ліквідатора) входить проведення можливих заходів для стягнення дебіторської заборгованості та повідомлення кредиторів про ліквідацію.

Відповідно до норм КЗпП ліквідація підприємства є підставою для розірвання, як строкового, так і безстрокового трудового договору з працівниками, в тому числі з тими, які перебувають у відпустці або є тимчасово непрацездатними. Власнику варто пам’ятати, що потрібно чітко дотримуватись порядку звільнення працівників:

1. Не пізніше, як за місяць надати профспілковим органам рішення про ліквідацію

2. Не менше як за 2 місяці, кожного з працівників повідомити про майбутнє звільнення.

3. Не менше як за 2 місяці, вищезазначену інформацію про звільнення працівників до державної служби зайнятості та, у розмірі не менше середньомісячної заробітної плати, виплатити вихідну допомогу працівникам;

4. Звільнити працівників та видати належним чином трудові книжки та провести з ними остаточний розрахунок;

5. Учасники на загальних зборах затверджують проміжний ліквідаційний баланс.

Наступне, що потрібно - у порядку черговості, яка визначена ЦКУ, розрахуватись з кредиторами. Кожна окрема вимога кредитора розглядається окремо. З результатами розгляду ухвалюється відповідне рішення та надсилається кожному кредиторові не пізніше 30-ти днів із дня отримання вимоги кредитора.

Як тільки розрахунок з кредиторами завершено, ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс у формі акта, з подальшим затвердженням рішенням учасників (власників).

Не забувайте передати документи тривалого зберігання до архівної установи (документи про виплату заробітної плати, кадрова документація, тощо), яка повинна видати відповідну довідку.

По завершенні ліквідації товариства здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи. Після внесення запису в ЄДРПОУ компанія вважається повністю ліквідованою.

Вичерпний перелік документів для подання:

• Форма № 7;

• довідка про відсутність заборгованості по податкам і зборам від ДФС;

• довідка про відсутність заборгованості від ПФС;

• довідка з архівної установи;

Підводячи підсумки, можна виділити ряд переваг добровільної ліквідації підприємства: реалізацією майна та поверненням боргів ліквідаційна комісія управляє самостійно; відсутня ймовірність порушення справи про банкрутство, коли товариство визнає свої борги.

Однак, власнику підприємства слід пам'ятати, що процедура ліквідації є довготривалою та складною процедурою. Тому, її слід проводити з допомогою фахівців, які дозволять уникнути перепони та здійснити процедуру без зайвих труднощів та витрат.